Lviv clinical bulletin 2020, 4(32): 8-15

https://doi.org/10.25040/lkv2020.04.008

Синтропічні ураження серцево-судинної системи у хворих на цироз печінки: виелімінування; деякі патогенетичні механізми; характеристика й особливості; клінічні маркери, їх прогностична цінність; обґрунтування та ефективність модифікованого лікування (повідомлення друге)

М. Л. Фармага, М. О. Абрагамович, О. О. Абрагамович, О. П. Фаюра, В. В. Чемес

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Коморбідні синтропічні ураження системи кровообігу у хворих на цироз печінки (ЦП), що часто призводять до летальних наслідків, потребують усебічного дослідження.

Мета. Виелімінувати у хворих на ЦП синтропічні ураження серцево-судинної системи, з’ясувати деякі їх патогенетичні механізми, характер і особливості, клінічні маркери з прогностичною цінністю, обґрунтувати й оцінити ефективність їх модифікованого лікування.

Матеріали й методи. Опрацьовано медичну документацію 603 хворих на ЦП, з-поміж яких виокремлено 490 хворих із ураженням системи кровообігу, серед них хворі з моноураженням системи кровообігу (дослід­ні групи): 103 – з цирозною кардіоміопатією (ЦКМП), 89 – із артеріальною гіпотензією. Хворі, що не мали ураження системи кровообігу (113 осіб), утворили групу порівняння. На першому етапі виокремлено синтро-пічні коморбідні ураження органів кровообігу, на другому вивчено деякі патогенетичні механізми їх виник­нення, на третьому охарактеризовано, класифіковано та з’ясовано їх особливості залежно від тяжкості ЦП, на четвертому виокремлено їх клінічні маркери, на п’ятому обґрунтовано модифіковане курсове комплексне лікування хворих на ЦП зі синтропічними кардіоваскулярними ураженнями й оцінено його ефективність.

Результати. Наявність у хворих на ЦП скарг на нудоту, жовтяничність шкіри і склер за відсутності симп­тому «голова медузи» дає підстави із чутливістю 97,09 %, специфічністю 98,02 % і точністю 97,70 % дума­ти про синтропічну вторинну ЦКМП; за наявності поєднання скарг на біль і тяжкість у правому підребер’ї, асциту, гепато- і спленомегалії та телеангіектазій – із чутливістю 85,39 %, специфічністю 98,61 % і точністю 94,75 % думати про синтропічну стійку артеріальну гіпотензію. Удосконалення комплексного лікування хворих на ЦП та синтропічні вторинну ЦКМП і стійку артеріальну гіпотензію з урахуванням особливостей їх патогенезу та клінічного перебігу дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів на 44,95 і 40,39 % відповід­но та достовірно підвищити ефективність лікування.

Висновки. Виокремлено клінічні симптомокомплекси, що вказують на наявність синтропічних уражень системи кровообігу. Поєднання скарг на нудоту, жовтяничність шкіри і склер за відсутності симптому «го­лова медузи» свідчить про ЦКМП, а поєднання скарг на біль і тяжкість у правому підребер’ї, асциту, гепа-то- і спленомегалії та телеангіектазій вказує на стійку артеріальну гіпотензію. Удосконалення комплексного лікування хворих на ЦП з ЦКМП завдяки додаванню β-адреноблокатора із α-блокувальними властивостями карведилолу (по 1 таблетці (3,125 мг) двічі на добу), кардіо- і гепатопротектора тіотріазоліну (хворим на ЦП з ЦКМП І ступеня тяжкості по 1 таблетці (100,0 мг) тричі на день, хворим на ЦП та ЦКМП ІІ і ІІІ ступенів тяжкості – внутрішньом’язово по 2,0 мл 2,5% розчину (по 50,0 мг) тричі на день упродовж п’яти днів, далі по 1 таблетці (100,0 мг) тричі на день), а вдосконалення комплексного лікування хворих на ЦП зі стійкою артеріальною гіпотензією І і ІІ ступенів тяжкості завдяки додаванню івабрадину (по 1 таблетці (5,0 мг) зранку після їди), хворим на артеріальну гіпотензію ІІІ ступеня тяжкості – внутрішньовенно розчин альбуміну (1,5 г/кг щонайменше впродовж 10 днів), а також а-ліпоєвої кислоти (по 1 капсулі (600,0 мг) зранку після їди), за наявності асциту і набрякового синдрому – спіронолактону (в дозуванні, передбаченому тяжкістю ускладнення, з наступним переходом на підтримувальну дозу – 1 таблетка (50,0 мг) зранку після їди), дозволило поліпшити якість життя на 44,95 і 40,39 % відповідно й достовірно підвищити ефективність лікування.