Н. О. Марута, Г. Ю. Каленська, В. Ю. Федченко, Т. В. Панько, О. С. Марута
ДУ «ІНПН НАМН України», відділ пограничної психіатрії, м. Харків
Вступ. Проблема внутрішньо переміщених осіб сьогодні є однією з найгостріших для України. Внаслідок довготривалого воєнного конфлікту на Донбасі, окупації частин Донецької і Луганської областей, анексії Криму близько 1,5 млн українців були змушені покинути власні домівки. На сучасному етапі відзначається потужний вплив психологічних факторів на суб’єктивне благополуччя особистості, особливо якщо вона переживає кризу адаптації, нестабільну ситуацію в своєму житті, наприклад, кардинальну зміну в житті, переїзд, міграцію. Адаптаційний процес у ситуації міграції, як і переживання міграції як життєво важливої події, залежать від обставин міграційного процесу, мотивації і бажаності цієї зміни в житті людини. Під час міграції порушується звична життєдіяльність, що може стати поштовхом до виникнення психічних розладів.
Мета. Визначити психологічні фактори ризику виникнення психічних розладів у внутрішньо переміщених осіб.
Матеріали й методи. У дослідження залучено 213 осіб (105 жінок (49,29 %) і 108 чоловіків (50,71 %) віком від 18 до 69 років), яким проведено комплексне психодіагностичне обстеження, що включало діагностику копінг-стратегій, домінуючого психічного стану та вираженості показників життєстійкості.
Усіх обстежених поділено на три групи порівняння. 94 внутрішньо переміщені особи із загальної популяції увійшли до І групи (без ознак психічних порушень) (54,25 % жінок, 45,75 % чоловіків, вік 18-39 років), 68 осіб (47,05 % жінок, 52,94 % чоловіків, вік 40-59 років), у яких були визначені окремі симптоми (ознаки) психопатологічних порушень, склали ІІ групу (група ризику) та 51 особа (41,17 % жінок, 58,82 % чоловіків, вік 50-69 років), що звернулися за медичною допомогою, увійшли до ІІІ групи.
Результати. З’ясовано, що адаптивні копінг-стратегії переважали у І групі порівняно з ІІ групою (ДК = 1,82) і ІІІ групою (ДК = 2,79), де частіше актуалізувались неадаптивні копінг-стратегії (ДК = 2,53) і (ДК = 3,97). І група відрізнялась підвищеними показниками активного ставлення до життєвої ситуації (58,67 %), підвищеним тонусом (57,36 %), середніми показниками емоційної стабільності (51,15 %) і задоволеністю життям (55,42 %). У групі ризику визначались середні показники емоційної стійкості (48,03 %), зниження тонусу (54,76 %). Пацієнтам були притаманні пасивність (39,17 %), інертність (40,11 %), емоційна нестабільність (38,17 %) і незадоволеність життям (37,86 %). Серед здорових було більше осіб із високим (ДК = 4,49) і середнім (ДК = 6,76) рівнем життєстійкості порівняно з ІІ і ІІІ групами, у яких було більше осіб із низьким рівнем життєстійкості (ДК = 4,97) і (ДК = 7,56).
Висновки. Визначено психологічні фактори ризику виникнення психічних розладів у внутрішньо переміщених осіб: актуалізація переважно неадаптивних копінг-стратегій, пасивна життєва позиція, знижений рівень життєстійкості, емоційна лабільність і незадоволеність життям.